Євангельське пробудження у м. Суми почалося в 1896 р. через навернення Ф.Ф. Супруна, І.Г. Шовкопляса та А.Г. Іваненка. Невдовзі виникла група віруючих з восьми чоловік, а з осені 1897 р. у місті почала діяти перша громада ЄХБ. На той час віруючі збирались в приватному будинку по вулиці Дорошенківській. Пресвітером був обраний Афанасій Гаврилович Іваненко. Віруючі сумської церкви дуже тепло згадували свого першого пресвітера. Афанасій Гаврилович багато зробив для чисельного зростання громади, для поширення євангельського вчення в Сумах, проповідуючи на зібраннях та спілкуючись з жителями міста.
Вже на початку свого існування громада ЄХБ зазнала утисків та гонінь. Не легким для Іваненка, як керівника, було його служіння. Терпіти пригнічення треба було як від православного духовенства, яке побоювалось втратити більшу частину своїх прихожан, так і від влади, адже на той час община не була зареєстрована та не мала права відкрито збиратись для богослужінь. Звісно, це не зупинило наших братів. Збираючись навколо гарячого самовару, за чашкою чаю вони проводили теплі християнські зустрічі. Такі зібрання на той час не переслідувались. Родина Шовкоплясових була особливо відома своєю добротою та гостинністю. В їх домі віруючі збирались на молитовні зібрання.
З 1910 р. зібрання віруючих було зареєстровано, тому з цього часу вони вільно проводились та були переповнені. У зареєстрованій церкві першим пресвітером був Ф.Ф. Супрун. Варто відмітити таких активних членів церкви того часу як Лазаренко Микола Андрійович – перший регент Сумської церкви, Марія Карлівна та Катерина Нестеренко – мали чудові голоси і співали в хорі.
З 1913 р. пресвітерське служіння здійснював брат Головко. В цей час дияконське служіння звершували І.Г. Шовкопляс та М.А. Лазаренко.
З 1927 р. поступово почалося гоніння церкви. П’ять її членів були репресовані у жовтні 1940 р.: П.М. Лебідь – засуджений до розстрілу; О.П. Прийменко – засуджений до розстрілу; О.А. Безверхий – засуджений на 10 років; Г.І. Карпенко – засуджений на 7 років; Т.Т. Мартим’янов – засуджений на 7 років.
У березні 1941 р. заарештовано ще 10 членів цієї громади: Є.Ю. Вербу, Т.К. Горун, О.Г. Дубровенко, У.І. Корнієнко, М.С. Чернишову, В.Х. Артеменко, П.Д. Бурмаку, Г.М. Безверхого, О.А. Максячко, О.А. Савенко.
Через горнило тяжких випробувань пройшов Іван Никанорович Дубровенко – член нашої церкви. Він був засуджений за ст. 54 КК України (антирадянська агітація) на 10 років перебування у виправно-трудових таборах.
Не обминула лиха година і проповідника Сумської церкви ЄХБ А.Р. Ковальчука – батька 6 дітей. 20 червня 1937 р. він був заарештований, звинувачений у шпигунській діяльності і 26 листопада того ж року розстріляний.
На обласному рівні керівництво євангельськими громадами здійснювали старші пресвітери. Треба зазначити, що служителі, які були відповідальними у області, як правило, водночас звершували служіння пастора нашої сумської церкви.
Першим старшим пресвітером був О.Ф. Дмітрієв. Сумська церква за роки його служіння у 1945-1949 рр. збільшилась до 160 членів. З серпня 1954 р. братство області очолив В.Я. Суханов. З 1952 р. пресвітером Сумської церкви був М.В. Шкоденко. Він допомагав в роботі В.Я. Суханову та тимчасово виконував його обов’язки (1955-1956 рр.). В період з 1958 р. до 1961 р. керівництво областю здійснював П.С. Лисовенко. з 1961 до 1962 р. – А.М. Теслюк, з 1962 до 1963 р. – В.К. Щавлинський, з 1964 до 1969 р. – Ф.І. Применко, з 1970 до 1977 р. – Г.І. Павленко (ще й до сьогодні церква дуже тепло згадує Гаврила Івановича), з 1977 до 1995 р. – В.Л. Кібенко. Нелегкою була праця Віктора Лукича в новий для церкви період відносного «потепління», він намагався використовувати всі можливості, відстоюючи інтереси церкви. З 1995 до 1997 р. обласне братство очолював О.О. Марченко, з 1997 р. до 2015 р. – В.П. Савченко.
Знову повернемось до історії церкви у п’ятдесятих роках. Сьогодні не можна робити поспішних висновків та висувати тверді судження щодо подій тих часів. Адже віруючі знаходились в досить скрутних обставинах і змушені були якось виживати при владі, яка контролювала кожен їхній крок. Так, наприклад В.Я. Суханов тільки за півроку був підзвітний у органах влади 22 рази. Так як на той час служителі були зобов’язані подати списки тих, хто планує приймати хрещення, то молодь і людей з вищою освітою не включали до списків. Для проведення хрещення необхідно було подати прохання з додатком списку охрещуваних та отримати дозвіл від влади. Трапилось, що в 1957 р. хрещення прийняли 21 чоловік, а дві дівчини по 18 років були усунені владою. Досить пильно ставились до того, щоб молодь не приймала хрещення, особливо ті, що не є членами сімей віруючих. Переслідувались будь-які зібрання молоді. За проведене весілля у дворі М.Є. Фомиця був суворо попереджений. Зустріч молоді у кількості 100 чоловік нового 1955 року була прихована від влади, за що старший пресвітер отримав попередження за порушення. Місцеві органи влади старанно пильнуючи за діяльністю громади, відвідували зібрання під виглядом братів (так звані «сусіди»), подавали в свою чергу звіт до вищих органів влади.
Роки, коли при владі знаходились М.С. Хрущов, а потім Л.І. Брежнєв були не кращим часом для християн, в тому числі і віруючих нашої церкви. Брежнєвська команда продовжувала перебудову суспільства в якому не було місця релігії. Продовжувалась кампанія по закриттю релігійних громад, знищенню храмів та молитовних будинків. Переслідування продовжувалось до 1988 р.
Святковим днем для нашої церкви стало 9 листопада 1997 р. Цього дня ми відзначили 100-літній ювілей рідної церкви.
Ще декілька слів треба сказати про молитовний будинок нашої церкви. На початку вже було вказано перше місце зібрання церкви. З наявних документів нам відомо, що на період 1941 р. Сумська церква ЄХБ була зареєстрована та збиралась за адресою: пров. Гречкіна, 12. В 1949 р. один з заможних міщан Ф.М. Штельмах, який мав два власних будинки, один з них продав спілці ЄХБ під молитовний будинок. Після чого ця будівля (нині вона знаходиться за адресою: пров. Іоанна Хрестителя, 14) була передана в муніципальний міський фонд та був укладений договір про існування її як культової споруди. Будівля була порівняно невеликою і вже через два роки не задовольняла потреби швидко зростаючої чисельної громади. Тому пізніше, у 1978 р., Сумська церква ЄХБ, отримавши відповідний дозвіл збудувала на цьому місці, тоді ще за адресою пров. Газети «Правда», 14, новий молитовний будинок, що слугував нашим віруючим до 2014 р.
У 2005 р. на цьому ж місці було започатковано будівництво нової споруди, що включає класи недільної школи, невеликий готельний комплекс, малий зал, хорову, братерську кімнати та безпосередньо зал для проведення богослужінь. Хоча, на даний момент будівництво продовжується, дата 5 травня 2013 р. стала визначальною для нашої церкви, так як в цей день було проведено перше богослужіння в новій будівлі.
13 вересня 2015 р. був рукопокладений і до теперішнього часу несе служіння пресвітера церкви Микола Павлович Марйоха.
Озираючись на історію життя нашої церкви, хочеться нагадати вірш з послання до Євреїв 13:7 «Спогадуйте наставників ваших, що вам говорили Слово Боже; і, дивлячись на кінець їхнього життя, переймайте їхню віру». Хочеться дякувати нашим попередникам за гідний зразок вірності Богові за будь-яких обставин, за свободу, що була вимолена. Хочеться більше цінувати час, в якому ми живемо, використовуючи дані Богом можливості для виконання Його справи на землі.
Марія Черторижська,
відповідальна за інформаційне служіння у церкві «Дім Євангелія»