Ми віримо, що Ісус Христос збудував на нашій землі Церкву Свою (Матв. 16:18).
Церква — це:
• Дім Божий (Євр. 3:6), храм (Єф. 2:21), оселя Бога на землі (Єф. 2:22). Характерним для Церкви, як будівлі, є міцність, чистота та порядок (1Кор.14:33-40);
• народ Божий (Єз. 34:31; Ів. 10:11; 1Пет.2:9-10). Характерним для Церкви, як народу, є дисципліна (Ів. 10:5) і зростання (Ів. 17:20);
• тіло Христа (1Кор. 12:12-31; Кол. 2:19; Еф. 1:21-22). Характерним для Церкви, як тіла, є єдність (Ів.17:21), здоров’я (Тит. 1:13) і ріст (Еф. 4:13; Кол. 2:19);
• Наречена Христа (2Кор. 11:2; Еф. 5:27). Характерними для Церкви, як для Нареченої, є покора (Еф. 5:24), приготування (Об. 19:7) і очікування (Матв. 25:6-13).
• стовп і підвалина правди (1Тим. 3:15 ). Характерним для Церкви, як стовпа і підвалини правди, є збереження, ствердження та проголошення Правди Божої в світі.
Для досягнення цих важливих цілей, для виконання цієї багатогранної праці у Церкві Бог запровадив у ній Свій божественний порядок і ставить Своїх служителів.
СЛУЖИТЕЛІ ЦЕРКВИ
Ми визнаємо, що Господь ставить на служіння у Церкві відповідних служителів (Еф. 4:11-12, 1 Кор. 12:28):
• ПАСТОРІВ (пресвітерів)
Господь посилає «бажання служіння» ( 1Тим. 3:1) та відповідні дари (1Тим. 3:2-7). Церква, визнаючи їх, на основі вимог Слова Божого вибирає для служіння. Після успішного випробування (1Тим. 3:10), терміном до одного року, вони посвячуються на служіння через молитву церкви і покладання рук старших служителів за принципом «більший меншого благословляє» (Евр. 7:7).
У коло його прав і обов’язків входить:
• виконувати священнодії (хрещення, Вечерю Господню, шлюби, молитву над дітьми, молитву над хворими з єлеєпомазанням, похорони, руко-покладання, посвячення домів молитви та інше);
• навчати здорової науки (Тит. 2:1);
• дисциплінувати (2Тим. 4:2-4);
• пильнувати і пасти (Деян. 20:28);
• підтримувати немічних (Деян. 20:35);
• піклуватися про кожного (1Сол. 2:7);
• подавати церкві взірець (1Пет.5:2-3, 1 Тим. 4:12);
• головувати на членських зібраннях і виконувати їхні рішення (Деян. 15:7, Деян. 15:13).
Зразком для кожного пастора у його служінні у Церкві є Ісус Христос — Пастир Добрий (Ів. 10:11; 13:15,17; Евр. 12:2; 1Пет. 5:4)
• ДИЯКОНІВ, яких обирає Церква з-поміж братів (Деян. 6:3), особисті якості яких відповідають вимогам Святого Писання (Дії 6:3; 1Тим. 3:8-12). Після успішного закінчення випробування (1 Тим. 3:10) звершують у Церкві молитву посвячення із покладанням рук служителів (Деян. 6:6).
Служіння диякона (Деян 6:2) — це служіння «при столах»:
• «стіл матеріальних потреб» передбачає:
— збирання добровільних пожертвувань (1 Кор. 16:1-4);
— роздавання щоденних потреб (Деян. 4:35);
— турбота про вдів, сиріт, хворих (Гал. 6:10).
• «стіл Вечері Господньої»
— готувати хліб і вино та накривати стіл (Лк. 22:8-9);
— допомагати пастору у звершенні Спомину у Церкві, розносячи хліб і чашу;
— звершувати Спомин по домах;
— за дорученням пресвітера церкви звершувати інші духовні треби.
• ВЧИТЕЛІВ (проповідників)
Проповідники та вчителі — це власне ті люди, які покликані проповідувати і навчати у богослужіннях (1Тим. 4:13;2Тим. 4:2). Вони повинні бути обізнані зі вченням Святого Писання (2Тим. 3:15) і самі триматися здорової науки (1Тим. 4:16). Що ж стосується євангельської чистоти їхніх повчань, вони знаходяться у повній залежності від братерської ради та усієї церкви (Матв. 7:15; Кол. 2:8; 1Ів. 4:1; Об. 2:2).
У випадку відхилення проповідника від євангельського вчення, він повинен бути відсторонений від служіння (Гал. 1:8; Рим.16:17-18; 1Тим. 6:3-5).
• БЛАГОВІСНИКІВ (місіонерів)
Для виконання духовної праці у Своїй Церкві Христос ставить пасторів, дияконів, вчителів (проповідників). А для виконання духовної праці поза Церквою — поширення Царства Божого до «краю землі «, Христос посилає Своїх послів — благовісників (місіонерів) (Ів. 20:21).
Істинних місіонерів колись і сьогодні:
• кличе Господь через Церкву (Дії 13:1-2);
• посилає Церква з постом, молитвою та благословінням (Деян. 13:3);
• веде Дух Святий (Дії 13:4);
• закінчивши діло, повертаються у Церкву (Дії 14:26);
• звітують Церкві (Дії 14:27);
Отже, правдиві Христові місіонери завжди посилаються Церквою з постом і молитвою, працюють із благословенням церкви і для церкви або ж для відкриття нової церкви.
ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ членів Церкви
Ми визнаємо, що кожен член Церкви Христової зокрема має певні права:
• брати участь у Вечері Господній (Лк. 22:19-20);
• любити за прикладом Ісуса Христа (Ів. 10:17-18; 17:19);
• брати участь у членських зібраннях;
• бути обраним на служіння (Дії 6:3);
• духовно зростати (2 Пет. 3:18);
• бути дітьми Божими (Ів. 1:12-13; 1 Ів. 3:1-2);
• вірити і страждати (Фил. 1:29).
Ми визнаємо, що на кожного члена Церкви зокрема покладаються певні обов’язки:
• читати Слово Боже (Ів. 5:39);
• щиро, нелицемірне любити один одного (Ів. 13:34-35, Ів. 4:7; 1Пет.1:22).
• молитися (Лк. 11:9; Матв. 18:19);
• жити інтересами Церкви (Рим. 12:15);
• відвідувати зібрання (Євр. 10:25);
• брати участь у матеріальному служінні (Рим. 12:13);
• виконувати заповіді Господні (Ів. 14:15);
• служити один одному (1 Пет. 4:10; Гал. 6:2);
• жити згідно з Христовим Євангелієм (Матв. 5:16; Фил. 1:27; Еф. 5:2.8; Кол. 4:5; 1 Пет. 2:12);
• поважати служителів (Тим. 5:17);
• акуратно вести особисте життя (1Ів. 2:6);
• смиренно приймати докори, наставлення, покарання (Євр. 13:17; 1Пет. 5:5).
ЦЕРКОВНА ДИСЦИПЛІНА
Ми визнаємо, що церковна дисципліна базується на трьох підвалинах:
ВИХОВАННЯ. Досягається через:
• проповіді (2 Тим. 4:2; 2Тим. 3:16-17);
• виховні бесіди (2 Тим. 4:2);
• навчання (1Тим. 4:11-13).
ВПОРЯДКУВАННЯ. Досягається через:
• докори (2 Тим. 4:2);
• картання (1 Тим. 5:20);
• заборону (2 Тим. 4:2);
• переконання (2 Тим. 4:2).
ДИСЦИПЛІНУВАННЯ. Здійснюється через:
• замітку (2 Сол. 3:15);
• виключення (1 Кор. 5:11-13).
ЗАМІТКА у Церкві передбачена для тих членів, які допустили конкретні прогріхи і не піддаються заходам виховання та впорядкування. Термін замітки може бути декілька місяців, протягом якого людина повинна усвідомити свою провину, впокоритись і покаятись. Під час перебування на зауваженні вона позбавляється права участі у Вечері Господній і членських зібраннях. Слово Боже радить таку людину «не мати за неприятеля, але напоумляти, як брата…» (2Сол. З:15).
У випадку покаяння замітка знімається, а у випадку непокори — підлягає виключенню (Як. 4:6).
ВИКЛЮЧЕННЯ із членів Церкви застосовується до тих членів, які вчинили явні гріхи:
• відпали від віри (1Тим. 5:8; 2Кор. 6:14-15);
• вчинили гріх блуду чи перелюбу (Евр. 13:4);
• захопились єретичними науками (Тит. 3:10);
• за розділення (Рим. 16:17-18);
• впертість і непокора у час замітки (1Кор. 5:13).
Виключена людина позбувається всіх прав члена Церкви, а також публічної молитви у богослужінні, крім молитви покаяння. Повторне прийняття виключеного у члени Церкви можливе при наявності покаяння та визнання своєї провини перед Церквою (2Кор.2:6; 2 Кор.2:11), а також принесенні достойних плодів покаяння (Матв. 3:8).
Усе це робиться з метою виправлення і з турботою про спасіння його душі.
СТАВЛЕННЯ ДО ПРОГРІХІВ БРАТА
Ми дотримуємося біблійного порядку та послідовності ставлення до члена церкви, який впав у гріх:
• молись за нього (Матв. 18:15-17);
• вкажи йому наодинці, якщо не послухає —
• скажи при свідках, якщо не послухає —
• скажи Церкві, якщо не послухає — хай буде, як
• поганин і митник, з яким не спілкуватись і не вітатись (2Ів. 1:10).
МОЛИТВА
Ми визнаємо, що молитва — це засіб звернення до Бога з усіма потребами, подяками та бажаннями (1Тим. 2:1-2).
Вона повинна звершуватись:
• в ім’я Ісуса Христа (Ів. 16:23-24; 14:13-14; Еф. 5:20);
• з вірою (Мр. 11:24; Як. 1:6-7);
• у мирі з усіма (Матв. 5:23-25; Мр. 11:25-26);
• по волі Божій (Лк. 22:42).
Молитися можна залежно від обставин у будь-якому місці та положенні:
• на колінах (Лк. 22:41; Еф. 3:14);
• стоячи (Ів. 11:41);
• сидячи (Деян. 16:24-25;
• лежачи (2Цар. 20:2);
• у безвиході (Йон. 2:2; Лк. 23:33-34).
На богослужіннях молитви звершуються переважно на колінах (Деян. 20:36) і стоячи.
Молитися можна наодинці (Матв. 6:6; Деян. 10:9) та спільно (Деян.1:14),
розумом (1Кор. 14:15; Лк. 18:41) та духом (Рим. 8:26; Лк. 10:21).
Особливі молитви звершує священнослужитель при виконанні ним священнодій:
• Спомин смерті Господньої (Матв.26:26-28);
• молитва благословіння дітей (Лк. 2:28; Мр. 10:16);
• молитва над хворими (Як. 5:14-16).
• рукопокладання (служителів, нових членів, молодої пари);
• посвячення домів молитви.
Молитва Господня «Отче наш» є зразком молитви, яку Ісус Христос залишив Своїм послідовникам (Матв. 6:9-13).
ПІСТ
Ми визнаємо, що ПІСТ не є засобом покорити Бога, а виявом покори перед Богом (2Хр. 7:14) і засобом особистого очищення.
Правдивий ПІСТ супроводжується:
- належним приготуванням (Ис. 58:3-7);
- читанням Слова Божого (Иер. 36:9-10);
- молитвою (Дан. 9:3-8);
- визнанням гріхів (Неем 9:1-2; Ион.3:8; Йоїл. 2:12-13);
- добровільним утриманням від їжі (Йон. 3:7; Лк. 4:2) та від статевих стосунків (1Кор. 7:5).
ПІСТ повинен мати конкретну МЕТУ (Йоїл. 2:15-17; Матв. 17:21).
Постити можна індивідуально (Лк.2:37), групами (Мр. 2:18), Церквою (Деян. 13:1-2), всім народом (Суд. 20:26; Иоил 1:14).
МАТЕРІАЛЬНЕ СЛУЖІННЯ
Матеріальне служіння є важливою умовою життя християнина, а також його служінням Богові, Церкві, людям.
ПРИЧИНИ матеріального служіння:
• приклад Ісуса Христа (Мр. 10:45).
• любов (1 Кор. 13:3) і відповідальність (Матв. 28:19-20) є основними чинниками;
• бажання прославити Бога (Кол. 3:17) та послужити ближнім — це основний мотив;
• вдячність Богові (Матв. 5:45; Як. 1:17).
СПОСОБИ матеріального служіння:
• жертвуйте найперше самих себе (2 Кор. 8:5);
• жертвуйте добровільно та щиро (2 Кор. 8:2;9:5,11; Лк. 21:3-4);
• жертвуйте пропорційно та систематично (1Кор. 16:2; 2Кор. 8:12);
• жертвуйте невимушене та смиренно (Матв.6:1-4; Матв.25:31-46).
ЗРАЗКИ матеріального служіння:
• як АКТ поклоніння і служіння Богові (Бут. 4:4; Повт. 26:1-11; Фил. 4:11-18). Виконується під час богослужіння першого дня в тижні (1Кор. 16:2).
• як ВИЯВ власного зобов’язання перед Богом (Бут. 4:4, Суд.11:30-31; Сам. 1:11).
Таке давання буває спонтанним, цільовим і добровільним.
• пропорційне давання:
— десятина (Бут.14:20);
— вдовина лепта – все, що маєш (Мр. 12:42-44);
— згідно із матеріальним успіхом (1Кор. 16:2; 2 Кор. 8:12);
• гостинність (Деян. 2:46; 10:6; 16:34; 18:2; 21:8-16);
• турбота про нужденних (Гал. 2:10; 6:10), про власну родину (1Тим. 5:8).
• плановане (1Кор. 16:2):
— регулярне — «першого дня в тижні»;
— спільне — «кожен із вас»;
— приготоване — «нехай відкладає собі та збирає»;
— відповідно до того, «як ведеться кожному».