IX. Принципи християнського служіння

Ми віримо, що Ісус Христос збудував на нашій землі Церкву Свою (Матв. 16:18).

Церква — це:

•   Дім Божий (Євр. 3:6), храм (Єф. 2:21), осе­ля Бога на землі (Єф. 2:22). Характерним для Церкви, як будівлі, є міцність, чистота та порядок (1Кор.14:33-40);

•   народ Божий (Єз. 34:31; Ів. 10:11; 1Пет.2:9-10). Характерним для Церкви, як на­роду, є дисципліна (Ів. 10:5) і зростання (Ів. 17:20);

•   тіло Христа (1Кор. 12:12-31; Кол. 2:19; Еф. 1:21-22). Характерним для Церкви, як тіла, є єдність (Ів.17:21), здоров’я (Тит. 1:13) і ріст (Еф. 4:13; Кол. 2:19);

•   Наречена Христа (2Кор. 11:2; Еф. 5:27). Ха­рактерними для Церкви, як для Нареченої, є покора (Еф. 5:24), приготування (Об. 19:7) і очіку­вання (Матв. 25:6-13).

•   стовп і підвалина правди (1Тим. 3:15 ). Характерним для Церкви, як стовпа і підвалини правди, є збереження, ствердження та проголо­шення Правди Божої в світі.

Для досягнення цих важливих цілей, для виконан­ня цієї багатогранної праці у Церкві Бог запровадив у ній Свій божественний порядок і ставить Своїх служи­телів.

СЛУЖИТЕЛІ ЦЕРКВИ

Ми визнаємо, що Господь ставить на служіння у Церкві відповідних служителів (Еф. 4:11-12, 1 Кор. 12:28):

•   ПАСТОРІВ (пресвітерів)

Господь посилає «бажання служіння» ( 1Тим. 3:1) та відповідні дари (1Тим. 3:2-7). Церква, визнаючи їх, на основі вимог Слова Божого вибирає для служіння. Після успішного випробування (1Тим. 3:10), терміном до одного року, вони посвячуються на служіння через молитву церкви і покладання рук старших служителів за принципом «більший меншого благословляє» (Евр. 7:7).

У коло його прав і обов’язків входить:

•   виконувати священнодії (хрещення, Вечерю Гос­подню, шлюби, молитву над дітьми, молитву над хворими з єлеєпомазанням, похорони, руко-покладання, посвячення домів молитви та інше);

•   навчати здорової науки (Тит. 2:1);

•   дисциплінувати (2Тим. 4:2-4);

•   пильнувати і пасти (Деян. 20:28);

•   підтримувати немічних (Деян. 20:35);

•   піклуватися про кожного (1Сол. 2:7);

•   подавати церкві взірець (1Пет.5:2-3, 1 Тим. 4:12);

•   головувати на членських зібраннях і виконувати їхні рішення (Деян. 15:7, Деян. 15:13).

Зразком для кожного пастора у його служінні у Церкві є Ісус Христос — Пастир Добрий (Ів. 10:11; 13:15,17; Евр. 12:2; 1Пет. 5:4)

•   ДИЯКОНІВ, яких обирає Церква з-поміж братів (Деян. 6:3), осо­бисті якості яких відповідають вимогам Святого Писання (Дії 6:3; 1Тим. 3:8-12). Після успішного закін­чення випробування (1 Тим. 3:10) звершують у Церкві молитву посвячення із покладанням рук служителів (Деян. 6:6).

Служіння диякона (Деян 6:2) — це служіння «при столах»:

• «стіл матеріальних потреб» передбачає:

—    збирання     добровільних     пожертвувань (1 Кор. 16:1-4);

—    роздавання щоденних потреб (Деян. 4:35);

—    турбота про вдів, сиріт, хворих (Гал. 6:10).

• «стіл Вечері Господньої»

—   готувати  хліб  і вино та  накривати  стіл (Лк. 22:8-9);

—   допомагати пастору у звершенні Спомину у Церкві, розносячи хліб і чашу;

—   звершувати Спомин по домах;

—   за дорученням пресвітера церкви звершувати інші духовні треби.

•   ВЧИТЕЛІВ (проповідників)

Проповідники та вчителі — це власне ті люди, які покликані проповідувати і навчати у богослужіннях (1Тим. 4:13;2Тим. 4:2). Вони повинні бути обізнані зі вченням Святого Писання (2Тим. 3:15) і самі тримати­ся здорової науки (1Тим. 4:16). Що ж стосується євангельської чистоти їхніх повчань, вони знаходяться у повній залежності від братерської ради та усієї церкви (Матв. 7:15; Кол. 2:8; 1Ів. 4:1; Об. 2:2).

У випадку відхилення проповідника від євангель­ського вчення, він повинен бути відсторонений від служіння (Гал. 1:8; Рим.16:17-18; 1Тим. 6:3-5).

•   БЛАГОВІСНИКІВ (місіонерів)

Для виконання духовної праці у Своїй Церкві Христос ставить пасторів, дияконів, вчителів (пропо­відників). А для виконання духовної праці поза Церквою — поширення Царства Божого до «краю землі «, Христос посилає Своїх послів — благовісників (місіонерів) (Ів. 20:21).

Істинних місіонерів колись і сьогодні:

•   кличе Господь через Церкву (Дії 13:1-2);

•   посилає Церква з постом, молитвою та благословінням (Деян. 13:3);

•   веде Дух Святий (Дії 13:4);

•   закінчивши діло, повертаються у Церкву (Дії 14:26);

•   звітують Церкві (Дії 14:27);

Отже, правдиві Христові місіонери завжди посилають­ся Церквою з постом і молитвою, працюють із благословенням церкви і для церкви або ж для відкрит­тя нової церкви.

ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ членів Церкви

Ми визнаємо, що кожен член Церкви Христової зокрема має певні права:

•   брати участь у Вечері Господній (Лк. 22:19-20);

•   любити за прикладом Ісуса Христа (Ів. 10:17-18; 17:19);

•   брати участь у членських зібраннях;

•   бути обраним на служіння (Дії 6:3);

•   духовно зростати (2 Пет. 3:18);

•   бути дітьми Божими (Ів. 1:12-13; 1 Ів. 3:1-2);

•   вірити і страждати (Фил. 1:29).

Ми визнаємо, що на кожного члена Церкви зок­рема покладаються певні обов’язки:

•   читати Слово Боже (Ів. 5:39);

•   щиро, нелицемірне любити один одного (Ів. 13:34-35, Ів. 4:7; 1Пет.1:22).

•   молитися (Лк. 11:9; Матв. 18:19);

•   жити інтересами Церкви (Рим. 12:15);

•   відвідувати зібрання (Євр. 10:25);

•   брати участь у матеріальному служінні (Рим. 12:13);

•   виконувати заповіді Господні (Ів. 14:15);

•   служити один одному (1 Пет. 4:10; Гал. 6:2);

•   жити згідно з Христовим Євангелієм (Матв. 5:16; Фил. 1:27; Еф. 5:2.8; Кол. 4:5; 1 Пет. 2:12);

•   поважати служителів (Тим. 5:17);

•   акуратно вести особисте життя (1Ів. 2:6);

•   смиренно приймати докори, наставлення, пока­рання  (Євр. 13:17; 1Пет. 5:5).

ЦЕРКОВНА ДИСЦИПЛІНА

Ми визнаємо, що церковна дисципліна базується на трьох підвалинах:

ВИХОВАННЯ. Досягається через:

•   проповіді (2 Тим. 4:2; 2Тим. 3:16-17);

•   виховні бесіди (2 Тим. 4:2);

•   навчання  (1Тим. 4:11-13).

ВПОРЯДКУВАННЯ. Досягається через:

•   докори (2 Тим. 4:2);

•   картання (1 Тим. 5:20);

•   заборону (2 Тим. 4:2);

•   переконання (2 Тим. 4:2).

ДИСЦИПЛІНУВАННЯ. Здійснюється через:

•   замітку (2 Сол. 3:15);

•   виключення (1 Кор. 5:11-13).

ЗАМІТКА у Церкві передбачена для тих членів, які допустили конкретні прогріхи і не піддаються за­ходам виховання та впорядкування. Термін замітки може бути декілька місяців, протягом якого людина повинна усвідомити свою провину, впокоритись і пока­ятись. Під час перебування на зауваженні вона позбавляється права участі у Вечері Господній і членсь­ких зібраннях. Слово Боже радить таку людину «не мати за неприятеля, але напоумляти, як бра­та…» (2Сол. З:15).

У випадку покаяння замітка знімається, а у випад­ку непокори — підлягає виключенню (Як. 4:6).

ВИКЛЮЧЕННЯ із членів Церкви застосовуєть­ся до тих членів, які вчинили явні гріхи:

•   відпали від віри (1Тим. 5:8; 2Кор. 6:14-15);

•   вчинили гріх блуду чи перелюбу (Евр. 13:4);

•   захопились єретичними науками (Тит. 3:10);

•   за розділення (Рим. 16:17-18);

•   впертість і непокора у час замітки (1Кор. 5:13).

Виключена людина позбувається всіх прав члена Церкви, а також публічної молитви у богослужінні, крім молитви покаяння. Повторне прийняття виключеного у члени Церкви можливе при наявності покаяння та визнання своєї провини перед Церквою (2Кор.2:6; 2 Кор.2:11), а також принесенні достойних плодів покаяння (Матв. 3:8).

Усе це робиться з метою виправлення і з турбо­тою про спасіння його душі.

СТАВЛЕННЯ ДО ПРОГРІХІВ БРАТА

Ми дотримуємося біблійного порядку та послідов­ності ставлення до члена церкви, який впав у гріх:

•   молись за нього (Матв. 18:15-17);

•   вкажи йому наодинці, якщо не послухає —

•   скажи при свідках, якщо не послухає —

•   скажи Церкві, якщо не послухає — хай буде, як

•   поганин і митник, з яким не спілкуватись і не вітатись (2Ів. 1:10).

МОЛИТВА

Ми визнаємо, що молитва — це засіб звернення до Бога з усіма потребами, подяками та бажаннями (1Тим. 2:1-2).

Вона повинна звершуватись:

•   в ім’я Ісуса Христа (Ів. 16:23-24; 14:13-14; Еф. 5:20);

•   з вірою (Мр. 11:24; Як. 1:6-7);

•   у мирі з усіма (Матв. 5:23-25; Мр. 11:25-26);

•   по волі Божій (Лк. 22:42).

Молитися можна залежно від обставин у будь-якому місці та положенні:

•   на колінах (Лк. 22:41; Еф. 3:14);

•   стоячи (Ів. 11:41);

•   сидячи (Деян. 16:24-25;

•   лежачи (2Цар. 20:2);

•   у безвиході (Йон. 2:2; Лк. 23:33-34).

На богослужіннях молитви звершуються переважно на колінах (Деян. 20:36) і стоячи.

Молитися можна наодинці (Матв. 6:6; Деян. 10:9) та спільно (Деян.1:14),

розумом (1Кор. 14:15; Лк. 18:41) та духом (Рим. 8:26; Лк. 10:21).

Особливі молитви звершує священнослу­житель при виконанні ним священнодій:

•   Спомин смерті Господньої (Матв.26:26-28);

•   молитва благословіння дітей (Лк. 2:28; Мр. 10:16);

•   молитва над хворими (Як. 5:14-16).

•   рукопокладання (служителів, нових членів, моло­дої пари);

•   посвячення домів молитви.

Молитва Господня «Отче наш» є зразком молитви, яку Ісус Христос залишив Своїм послідовни­кам (Матв. 6:9-13).

ПІСТ

Ми визнаємо, що ПІСТ не є засобом покорити Бога, а виявом покори перед Богом (2Хр. 7:14) і засо­бом особистого очищення.

Правдивий ПІСТ супроводжується:

  • належним приготуванням (Ис. 58:3-7);
  • читанням Слова Божого (Иер. 36:9-10);
  • молитвою (Дан. 9:3-8);
  • визнанням гріхів (Неем 9:1-2; Ион.3:8; Йоїл. 2:12-13);
  • добровільним утриманням від їжі (Йон. 3:7; Лк. 4:2) та від статевих стосунків (1Кор. 7:5).

ПІСТ повинен мати конкретну МЕТУ (Йоїл. 2:15-17; Матв. 17:21).

Постити можна індивідуально (Лк.2:37), групами (Мр. 2:18), Церквою  (Деян. 13:1-2), всім народом (Суд. 20:26; Иоил 1:14).

МАТЕРІАЛЬНЕ СЛУЖІННЯ

Матеріальне служіння є важливою умовою життя християнина, а також його служінням Богові, Церкві, людям.

ПРИЧИНИ матеріального служіння:

•   приклад Ісуса Христа (Мр. 10:45).

•   любов (1 Кор. 13:3) і відповідальність (Матв. 28:19-20) є основними чинниками;

•   бажання прославити Бога (Кол. 3:17) та послу­жити ближнім — це основний мотив;

•   вдячність  Богові (Матв. 5:45; Як. 1:17).

СПОСОБИ матеріального служіння:

•   жертвуйте найперше самих себе (2 Кор. 8:5);

•   жертвуйте добровільно та щиро (2 Кор. 8:2;9:5,11; Лк. 21:3-4);

•   жертвуйте пропорційно та систематично (1Кор. 16:2; 2Кор. 8:12);

•   жертвуйте невимушене та смиренно (Матв.6:1-4; Матв.25:31-46).

ЗРАЗКИ матеріального служіння:

•   як АКТ поклоніння і служіння Богові (Бут. 4:4; Повт. 26:1-11; Фил. 4:11-18).  Виконується під час богослужіння першого дня в тижні (1Кор. 16:2).

•   як ВИЯВ власного зобов’язання перед Богом (Бут. 4:4, Суд.11:30-31; Сам. 1:11).

Таке давання буває спонтанним, цільовим і добровільним.

•   пропорційне давання:

—     десятина (Бут.14:20); 

—     вдовина лепта – все, що маєш (Мр. 12:42-44);

—    згідно із матеріальним успіхом (1Кор. 16:2; 2 Кор. 8:12);

•   гостинність (Деян. 2:46; 10:6; 16:34; 18:2; 21:8-16);

•   турбота про нужденних (Гал. 2:10; 6:10), про власну родину (1Тим. 5:8).

•   плановане (1Кор. 16:2):

—     регулярне — «першого дня в тижні»;

—     спільне — «кожен із вас»;

—     приготоване — «нехай відкладає собі та зби­рає»;

—     відповідно до того, «як ведеться кожному».